Календар ЗНО – 2019

    до 30 квітня

зареєстровані учасники зможуть завантажити зі своїх інформаційних сторінок запрошення-перепустки, де буде зазначено час і місце проведення тестувань

21 травня почнеться основна сесія зовнішнього незалежного оцінювання (тестування з математики)
до 25 червня

на інформаційних сторінках учасників тестування буде розміщено Інформацію про результати основної сесії зовнішнього незалежного оцінювання з усіх навчальних предметів

13 червня  

завершиться основна сесія зовнішнього незалежного оцінювання (тестування з хімії)

Результати зовнішнього незалежного оцінювання буде оголошено:
до 14 червня з математики, української мови і літератури та фізики
до 20 червня з іноземних мов та біології
до 25 червня з історії України, географії, хімії

Графік проведення основної сесії ЗНО 2019 року

8 января стартует регистрация на пробное ЗНО

с 8 января по 31 января 2019 года — начало регистрации  на пробное ЗНО;
Зарегестироваться можно на сайте регионального центра оценивания качества образования.

25 февраля 2019 года — окончательное размещение информации о месте и времени проведения пробного ЗНО на информационных страницах зарегестированных участников тестирования.

16 марта 2019 года — тестирование по украинскому языку и литературе;

22 марта — результаты тестирования по украинскому языку и литературе;

23 марта 2019 года — тестирование по истории Украины, математики, биологии, географии, физики, химии, английского, испанского, немецкого и французского языков. В этот день можно пройти тестирование только по одному из перечисленных предметов!!!

29 марта 2019 года — результаты тестирования по остальным предметам;

Участие в пробном тестировании является платным и добровольным!!!
Стоимость тестирования определяет региональный центр оценивания качества образования.

Подробнее о прохождении пробного тестирования, в том числе про стоимость, можно узнать на сайте Винницкого РЦОКОДнепропетровського РЦОКОДонецкого РЦОКОИвано-Франковского РЦОКОКиевского РЦОКО Львовского РЦОКООдесского РЦОКОХарковского РЦОКОХерсонского РЦОКО.

Электромагнитная идукция

Электромагнитная идукция — явление возникновения электрического тока, электрического поля или электрической поляризации при изменении во времени магнитного поля или при движении материальной среды в магнитном поле. Электромагнитная индукция была открыта Майклом Фарадеем 29 августа 1831 года.

 

Дифракционная решётка

Дифракционная решётка — это спектральный прибор, котоый представляет собой тонкую стеклянную пластинку, на которую нанесены параллельные штрихи с промежутками между ними.

Картинки по запросу дифракционная решётка

Ширина щели и штриха обозначается d и называется постоянной решётки или периодом решётки.

 

Дисперсия света

Опыты И. Ньютона по разложению белого света в спектр

Впервые опыт по разложению света в спектр был сделан Исааком Ньютоном в 1666 году. Он проделал маленькое отверстие в оконном ставне и в солнечный день получил узкий пучок света, на пути которого поставил треугольную стеклянную призму. Пучок преломился в ней, и на противоположной стене появилась цветная полоса, где расположились в определённом порядке все цвета радуги: красный, оранжевый, жёлтый, зелёный, голубой, синий и фиолетовый. Эту цветную полосу Ньютон назвал спектром (от латинского «спектрум» — видимое).

Похожее изображение

 

Наименьшего отклонения от первоначального направления падения испытывают красные лучи, а наибольшего — фиолетовые.

После такого эксперимента Ньютон сделал первый вывод: разложение белого света в цветной спектр означает, что белый свет имеет сложную структуру, то есть является составным, то есть смесью всех цветов радуги.

Второй вывод Ньютона состоял в том, что свет разных цветов характеризуется разными показателями преломления в определённой среде. Это означает, что абсолютный показатель преломления для фиолетовых цветов больший, чем для красных.

Зависимость показателя преломления света от его цветов Ньютон назвал дисперсией (от латинского слова dispersio — «рассеивание»).

Однако Ньютон был сторонником корпускулярной теории и объяснить явление дисперсии не мог.

Дисперсия света

Согласно волновой теории цвета света определяются частотой электромагнитной волны, которой является свет. Наименьшую частоту имеет красный свет, наибольшую — фиолетовый. Исходя из опытов Ньютона и опираясь на волновую теорию света, следует вывод: показатель преломления света зависит от частоты световой волны.

Дисперсия света — это явление разложения света в спектр, обусловленное зависимостью абсолютного показателя преломления среды от частоты световой волны.

Что от чего зависит.?

Разным скоростям распространения волн соответствуют разные абсолютные показатели преломления среды
показ.прелом.

То есть

 попре

Значит, луч красного цвета преломляется меньше из-за того, что он имеет в веществе наибольшую скорость, а луч фиолетового цвета — наименьшую.

Картинки по запросу опыт ньютона по разложению белого света в спектр

Частота и длина волны связаны между собой

длина волны

Из формулы видно, что длина волны прямо пропорциональна скорости света и обратно пропорциональна частоте. Отсюда следует то, что длина волны больше в той среде, где скорость волны больше (при заданной частоте).

Из формул видно, что

 ajhv

Поэтому можно утверждать, что абсолютный показатель преломления уменьшается соответственно к увеличению длины световой волны и увеличивается соответсвенно к уменьшению длины световой волны.

Следовательно, во время перехода из одной среды в другую скорость распространения световой волны, а значит и длина волны, изменяется, а частота, а значит и цвет света, остаётся неизменной.

Как глаз различает цвета?

На сетчатке глаза расположены светочувствительные элементы – нервные окончания, которые называют «палочками» и «колбочками». Палочки отличают только светлое от тёмного. Колбочки есть трёх типов – их условно называют «красные», «зелёные» и «синие». Потому что «красные» колбочки наиболее чувствительны к красному цвету, «зелёные» — к зелёному, а «синие» — к синему. И всё многообразие видимых нами цветов обусловлено «сигналами», посылаемыми в мозг всего тремя типами колбочек.

Сложение цветов

 

Вычитание цветов

 

Електричний струм в різних середовищах

Метали

В металевих провідниках слабко зв’язані валентні електрони можуть переміщуватися по об’єму метала під дією малої сили. Ці електрони називають вільними, або електронами провідності.

Електричний струм в металах – це напрямлений рух вільних електронів.

Рух вільного електрона в металах обумовлено тепловим рухом. При появі зовнішнього електричного поля в металі окрім теплового руху електронів виникає їх впорядкований рух (дрейф), тобто електричний струм.

графики

Рідини

 Електричним струмом у розчинах і розплавах електролітів називається напрямлений рух вільних іонів.

рис

Електроліт – це розчин чи розплав речовин (солей, кислот та луг), які проводять електричний струм.

Електролітична дисоціація – це розпад молекул електроліта на іони під дією розчинника. Зворотний процес – рекомбінація.

Електроліз – процес виділення речовини на електродах у ході протікання електричного струму через розчин або розплав електроліта.

графики жидк

де М — молярна маса речовини;
е — елементарний заряд;
n — валентність.

Гази

Електричним струмом у газах (газовим розрядом) називається напрямлений рух вільних електронів, позитивних і негативних йонів.

графики газ

графики газ2

img3

Іскровий розряд  має вид яскравих зигзагоподібних ниток-каналів, що розгалужуються, які пронизують розрядний проміжок і зникають, змінившись новими. Дослідження показали, що канали іскрового розряду починають рости іноді від позитивного електроду, іноді від негативного, а іноді і від якої-небудь точки між електродами. Це пояснюється тим, що іонізація ударом у разі іскрового розряду відбувається не в усьому об’ємі газу, а  окремими каналами, що проходять в тих місцях, в яких концентрація іонів випадково виявилася найбільшою. Іскровий розряд супроводжується виділенням великої кількості теплоти, яскравим свіченням газу, тріском або громом. Всі ці явища викликаються електронною і іонною лавиною, яка виникає в іскрових каналах і приводить до величезного збільшення тиску,  ~107−108 Па, і підвищенню температури до 100000 0С.
Характерним прикладом іскрового розряду є блискавка. Головний канал блискавки має діаметр від 10 до 25 см, а довжина блискавки може досягати декількох кілометрів. Блискавка є гігантською електричною іскрою.

Vsegda_li_molniya_bet_sverhu_vniz

Молния в замедленной съемке. 7200 кадров в секунду:

Електрична природа блискавки була вперше доведена відомими дослідами Франкліна з повітряним змієм і численними дослідженнями Ломоносова і Ріхмана. Ломоносов створив першу теорію виникнення електричних розрядів в атмосфері і цим поклав початок науки про атмосферну електрику. Блискавки виникають або між хмарами, або між хмарою і землею. Сила струму в блискавці величезна (від 10 до 1000 кА), а напруга між хмарою і землею перед виникненням блискавки досягає 108 до 109 В.  Тривалістьокремого розряду порядка мікросекунд. Тому загальний заряд, що переноситьсяокремою блискавкою, звичайно невеликий (0,1−10 Кл). Число розрядів блискавкиможе досягати декількох десятків, а загальна тривалість ~ 1 c.

Окрім звичних блискавок, спостерігаються так звані кулевидні блискавки.

10147

Вони мають вид куль, що світяться, діаметром 10-20 см, які або поволірухаються, або прикріпляються до нерухомих предметів. Кулевидні блискавкизвичайно зароджуються при ударі дуже сильних блискавок і через декілька секунд зникають з сильним вибухом.

Коронний розряд — це тип самостійного розряду, що виникає в різко неоднорідних електричних полях.

kor-razr

Коронний розряд виникає при нормальному тиску в газі, що знаходиться в сильно неоднорідному електричному полі (наприклад, біля вістрів або дротів ліній високої напруги). При коронному розряді іонізація газу і його свічення відбуваються лише поблизу коронуючих електродів. У разікоронування катода (негативна корона) електрони, що викликають ударну іонізацію молекул газу, вибиваються з катода при бомбардуванні його позитивними іонами. Якщо коронує анод (позитивна корона), то народження електронів відбувається унаслідок фотоіонізації газу поблизу анода. Корона – шкідливе явище, що супроводжується витоком струму і втратою електричної енергії. Для зменшеннякоронування збільшують радіус кривизни провідників, а їх поверхню роблять можливо гладшою. При достатньо високій напрузі між електродами коронний розряд переходить в іскровій.

При підвищеній напрузі коронний розряд на вістрях набуває вигляд витоку з вістря і  руху в часі світлих ліній. Ці лінії, що мають ряд зламів і вигинів, утворюють подібність кисті, унаслідок чого такий розряд називають кистьовим.

Заряджена грозова хмара індукує на поверхні Землі під собою електричні заряди протилежного знаку. Особливо великий заряд накопичується на вістрях. Тому перед грозою або під час грози нерідко на вістрях і гострих кутах високо піднятих предметів спалахують схожі на пензлики конуси світла. З давніх часів це свічення називають вогнями святого Ельма.

ogni_svyatogo_elma

Особливо часто свідками цього явища стають альпіністи. Іноді  не тільки металеві предмети, але і кінчики волосся на голові прикрашаються маленькими пензликами, що світяться.

На коронний розряд доводиться зважати, маючи справу з високою напругою. За наявності виступаючих частин або дуже тонких дротів може початися коронний розряд. Це приводить до витоку електроенергії. Чим вище напруга високовольтної лінії, тим товщими повинні бути дроти.

11942055

Дуговий розряд — це безперервний процес проходження електричного струму через повітряний зазор між електродами.
arc

Дуговий розряд був відкритий В. В. Петровим у 1802 році. Цей розряд є однією з форм газового розряду, що здійснюється при великій густині струму і порівняльно невеликій напрузі між електродами (у декілька десятків вольт). Основною причиною дугового розряду є інтенсивний випуск термоелектронів розжареним катодом. Ці електрони прискорюються електричним полем і виробляють ударну іонізацію молекул газу, завдяки чому електричний опір газового проміжку між електродами порівняно малий. Якщо зменшити опір зовнішнього ланцюга, збільшити силу струму дугового розряду, то провідність газового проміжку так сильно зросте, що напруга між електродами зменшується. Тому  дуговий розряд має спадну вольтамперну характеристику. При атмосферному тиску температура катода досягає 3000 0С. Електрони, бомбардуючи анод, створюють в ньому поглиблення (кратер) і нагрівають його. Температура кратера близько 4000 0С, а при великому тиску повітря досягає 6000−7000 0С. Температура газу в каналі дугового розряду досягає 5000−6000 0С, тому в ньому відбувається інтенсивна термоіонізація. У ряді випадків дуговий розряд спостерігається і при порівняно низькій температурі катода (наприклад, в ртутній дуговій лампі).

У 1876 році П. Н. Яблочков вперше використав електричну дугу як джерело світла. У «свічці Яблочкова» вугілля було розташоване паралельно і розділене зігнутим прошарком, а їх кінці сполучені провідним «запальним містком». Коли струм вмикався, запальний місток згорав і між вугіллям утворювалася електрична дуга. У міру згорання вугілля ізолюючий прошарок випаровувався. Дуговий розряд застосовується як джерело світла і в наші дні, наприклад в прожекторах і проекційних апаратах.
У 1882 році  М. Бенардосом дуговий розряд вперше був використаний для різання і зварювання металу. Розряд між нерухомим вугільним електродом і металом нагріває місце з’єднання двох металевих листів (або пластин) і зварює їх. Цей же метод Бенардос застосував для різання металевих пластин і отримання в них отворів. У 1888 році М. Славянов удосконалив цей метод зварювання, замінивши вугільний електрод металевим.

Дуговий розряд знайшов застосування в ртутному випрямлячі, що перетворює змінний електричний струм в струм постійного напряму.

Тліючий розряд — спостерігається в газах при низькому тиску (в декілька десятків міліметрів ртутного стовпа і менше).

x_332eafef

Якщо розглянути трубку з тліючим розрядом, то можна побачити, що основними частинами тліючого розряду є катодний темний простір, різко віддалене від нього негативне, або тліюче свічення, яке поступово переходить в область фарадєєвського темного простору. Ці три області утворюють катодну частину розряду, за якою слідує основна світиться частина розряду, що визначає його оптичні властивості і звана позитивним стовпом.

slide_33Основну роль в підтримці тліючого розряду виконують перші дві області його катодної частини. Характерною особливістю цього типу розряду є різке падіння потенціалу поблизу катода, яке пов’язане з великою концентрацією позитивних іонів на межі I і II областей, обумовленою порівняно малою швидкістю руху іонів до катоду. У катодному темному просторі відбувається сильне прискорення електронів і позитивних іонів, що вибивають електрони з катода. У області тліючого свічення електрони створюють інтенсивну ударну іонізацію молекул газу і втрачають свою енергію. Тут утворюються позитивні іони, необхідні для підтримки розряду. Напруженість електричного поля в цій області мала. Тліюче свічення в основному викликається рекомбінацією іонів і електронів. Протяжність катодного темного простору визначається властивостями газу і матеріалу катода.

У області позитивного стовпа концентрація електронів і іонів приблизно однакова і досить велика, що викликає  високу електропровідність позитивного стовпа і незначне падіння в ньому потенціалу. Свічення позитивного стовпа визначається свіченням збуджених молекул газу. Поблизу анода знов спостерігається порівняно різка зміна потенціалу, пов’язана з процесом генерації позитивних іонів. У ряді випадків позитивний стовп розпадається на окремі ділянки, що світяться, розділені темними проміжками.

Позитивний стовп не виконує істотної ролі в підтримці тліючого розряду, тому при зменшенні відстані між електродами трубки довжина позитивного стовпа скорочується і він може зникнути зовсім. Інакше йде справа з довжиною катодного темного простору, яка при зближенні електродів не змінюється. Якщо електроди зближувати настільки, що відстань між ними стане менше довжини катодного темного простору, то тліючий розряд в газі припиниться. Досліди показують, що за інших рівних умов довжина катодного темного простору обернено пропорційна тиску газу. Отже, при достатньо низькому тиску електрони, що  вибиваються з катода позитивними іонами, проходять через газ майже без зіткнень з його молекулами, утворюючи електронні, або катодні промені.

Тліючий розряд використовується в газосвітних трубках, лампах денного світла, стабілізаторах напруги, для отримання електронних і іонних пучків. Якщо в катоді зробити щілину, то крізь неї в простір за катодом проходять вузькі іонні пучки − канальне проміння. Широко використовується явище катодного розпилювання, тобто руйнування поверхні катода під дією іонів, що об нього вдаряються. Ультрамікроскопічні осколки матеріалу катода летять у всі сторони прямолінійними траєкторіями  і покривають тонким шаром поверхню тіл (особливо діелектриків), поміщених в трубку. У такий спосіб виготовляють дзеркала для ряду приладів, наносять тонкий шар металу на селенові фотоелементи.

Источник

Пройти тест

 

Плазма

ПЛАЗМА (от греч. plasma, букв. — вылепленное, оформленное) — частично или полностью ионизованный газ, в котором плотности положительных и отрицательных зарядов практически одинаковы.

При достаточно сильном нагревании любое вещество испаряется, превращаясь в газ. Если увеличивать температуру и дальше, резко усилится процесс термической ионизации, то есть молекулы газа начнут распадаться на составляющие их атомы, которые затем превращаются в ионы. Ионизация газа, кроме того, может быть вызвана его взаимодействием с электро-магнитным излучением (фотоионизация) или бомбардировкой газа заряженными частицами.
Свободные заряженные частицы, особенно электроны, легко перемещаются под действием электрического поля. Поэтому в состоянии равновесия пространственные заряды входящих в состав плазмы отрицательных электронов и положительных ионов должны компенсировать друг друга так, чтобы полное поле внутри плазмы было равно нулю.

Именно отсюда вытекает необходимость практически точного равенства плотностей электронов и ионов в плазме — её «квазинейтральности». Нарушение квазинейтральности в объёме, занимаемом плазмой, ведёт к немедленному появлению сильных электрических полей пространственных зарядов, тут же восстанавливающих квазинейтральность. Степенью ионизации плазмы α называется отношение числа ионизованных атомов к полному их числу в единице объёма плазмы. В зависимости от величины α говорят о слабо, сильно и полностью ионизованной плазме.

В условиях термического равновесия степень ионизации плазмы определяется формулой Саха:

15048-24.jpg15048-25.jpg

где I — энергия ионизации,15048-26.jpg — число частиц всех сортов в кубе с ребром, равным тепловой длине волны де Бройля для электронов15048-27.jpg

Средние энергии различных типов частиц, составляющих плазму, могут отличаться одна от другой. В таком случае плазму нельзя охарактеризовать одним значением температуры Т и различают электронную температуру Te, ионную температуру Ti, (или ионные температуры, если в плазме имеются ионы нескольких сортов) и температуру нейтральных атомов Ta (нейтральной компоненты). Подобная плазма называется неизотермической, в то время как плазма, для которой температуры всех компонент равны, называется изотермической.
Применительно к плазме несколько необычный смысл (по сравнению с другими разделами физики) вкладывается в понятия «низкотемпературная» и «высокотемпературная».
Низкотемпературной принято считать плазму с Ti ≤ 105 К, а высокотемпературной — плазму с Ti ≈ 106—108 К и более.
Это условное разделение связано как с возможностью для плазмы достигать чрезвычайно больших температур, так и с особой важностью высокотемпературной плазмы в связи с проблемой осуществления управляемого термоядерного синтеза.
В состоянии плазмы находится подавляющая часть вещества Вселенной — Звёзды, звёздные атмосферы, галактические Туманности и Межзвёздная среда. Около Земли плазма существует в космосе в виде солнечного ветразаполняет магнитосферу Земли, образуя радиационные пояса Земли, и ионосферу. Процессами в околоземной плазме обусловлены магнитные бури и полярные сияния. Отражение радиоволн от ионосферной плазмы обеспечивает возможность дальней радиосвязи на Земле.
В лабораторных условиях и промышленных применениях плазма образуется в электрическом разряде в газах (дуговом, искровом, тлеющем, коронном), в процессах горения и взрыва, используется в плазменных ускорителях, магнитогидродинамических генераторах и во многих других устройствах.
Высокотемпературную плазму получают в установках для исследования возможных путей осуществления управляемого термоядерного синтеза. Многими характерными для плазмы свойствами обладают совокупности электронов проводимости и дырок в полупроводниках, и электронов проводимости (нейтрализуемых неподвижными положительными ионами) в металлах, которые поэтому называются плазмой твёрдых тел. Её отличительная особенность — возможность существования при сверхнизких для «газовой» плазмы температурах — комнатной и ниже, вплоть до температуры абсолютного нуля. Газовую плазму при температурах близких к абсолютному нулю называют криогенной плазмой.
Основные свойства плазмы
В резком отличии свойств плазмы от свойств нейтральных газов определяющую роль играют два фактора. Во-первых, взаимодействие частиц плазмы между собой характеризуется кулоновскими силами притяжения и отталкивания, убывающими с расстоянием гораздо медленнее (т. е. значительно более «дальнодействующими»), чем силы взаимодействия нейтральных частиц. По этой причине взаимодействие частиц в плазме является, строго говоря, не «парным», а «коллективным» — одновременно взаимодействует друг с другом большое число частиц. Во-вторых, электрические и магнитные поля очень сильно действуют на плазму (в то время как они весьма слабо действуют на нейтральные газы), вызывая появление в плазме объёмных зарядов и токов и обусловливая целый ряд специфических свойств плазмы. Эти отличия позволяют рассматривать плазму как особое, четвёртое состояние вещества.
Также к важнейшим свойствам плазмы относится упомянутая выше квазинейтральность.

Электростатическая индукция

Электростатическая индукция — это явление перераспределения электрических зарядов в проводнике, помещённом в электростатическое поле, в результате чего на поверхности проводника возникают электрические заряды.

Источник www.getaclass.ru

Больше можно почитать здесь.

Напряженность поля вблизи поверхности проводника зависит только от плотности заряда на его поверхности.

Поверхностная плотность заряда — это скалярная величина, которая равна отношению заряда к площади заряженной поверхности.

Поверхностная плотность зарядов обратно пропорциональна радиусу кривизны поверхности проводника и чем меньше радиус кривизны, тем больше поверхностная плотность зарядов.

Поверхность проводника любой формы можно представить как множество участков сферических поверхностей с различными радиусами кривизны. Тогда плотность зарядов на поверхности заряженного проводника больше там, где меньше радиус кривизны поверхности проводника.

Особенно велика бывает плотность зарядов на остриях. Соответственно, напряженность поля вблизи остриев может быть настолько большой, что ионизируются молекулы воздуха. Ионы противоположного заряду на проводнике знака притягиваются к нему, а одинакового отталкиваются. В результате начинается движение одноименных заряду ионов от проводника, которое увлекает и нейтральные молекулы. Это явление, называемое электрическим ветром, легко наблюдать на опыте (рис. 104). Если закрепленный на изолирующей подставке металлический шар с острием сильно наэлектризовать и поднести к зажженной свечке, то пламя отклонится.

2r3