День зимового сонцестояння у 2021 році

21 грудня 2021 року – зимове сонцестояння. У цей день по Києву Сонце зійде о 07:55, а зайде через 8 годин о 15:56.

Похожее изображение

Це астрономічне явище, що відбувається, коли нахил осі обертання Землі в напрямку від Сонця набуває найбільшого значення. Максимальний кут нахилу земної вісі щодо Сонця під час сонцестояння становить 23°26′. Зимове сонцестояння припадає на найкоротший день і найдовшу ніч у році, коли висота підйому сонця на небосхилі є найнижчою.

21 декабря — день зимнего солнцестояния

Під час зимового сонцестояння Сонце вище широти 66,5 ° взагалі не сходить, і ніч триває цілодобово. Лише сутінки в цих широтах говорять про те, що Сонце десь під обрієм в середині сутінкового сегмента. На Північному полюсі Землі не видно не тільки Сонця, а й сутінків, тому напрямок на Сонце можна дізнатися лише за сузір’ями. Астрономічна довгота Сонця в цей момент 90 ° (знаходиться в сузір’ї Стрільця). В астрономії момент зимового сонцестояння приймається за початок зими. Після 22 грудня, висота Сонця над горизонтом, а з нею і тривалість дня почне повільно збільшуватися.

Традиції свята

У багатьох культурах день сонцестояння – як зимовий, так і літній – мав особливе значення. Взимку святкували відродження Сонця, яке з цього дня все більше і більше присутнє на небі.

На заході “старого” Сонця розпалювали ритуальні багаття, над якими читали молитви, щоб “нове” Сонце швидше набирало силу.

Кельти, які називали це свято Йоль, прикрашали оселю ялиновими гілками. Їх вішали над входом, вікнами, а також в кожному кутку будинку.

Слов’яни в цей день святкували Коляду, який в їх міфології був богом нового Сонця. У цей день влаштовували гуляння з піснями та танцями, а також дарували подарунки. Для слов’ян це свято було початком нового року.

У найдовшу ніч року було прийнято ворожити на майбутнє. Крім того, цей день підходить для того, щоб загадувати бажання. День сприятливий для медитацій, складання планів на майбутнє, генерального прибирання в будинку, розставання з усім старим і непотрібним, що є в житті.

21 червня – День літнього сонцестояння

21 червня в північній півкулі планети Земля відбувається астрономічне явище – літнє сонцестояння.

День літнього сонцестояння є найдовшим днем ​​(найкоротша ніч) на рік у відповідній півкулі (крім району полюса, де єдиний світловий день в році триває півроку і літнє сонцестояння – середина цього полярного дня, коли Сонце більше доби не заходить за горизонт). Тривалість дня – 17 годин 33 хвилини. У високосні роки літнє сонцестояння трапляється 20 червня.
У середніх широтах протягом астрономічної зими та весни точка, в якій Сонце знаходиться в полудень, щодня піднімається все вище над горизонтом, а в день літнього сонцестояння «зупиняється» і змінює свій рух на протилежний. Потім вона кожен день опускається все нижче, і, врешті-решт, в момент зимового сонцестояння, знову «зупиняється» і починає підніматися назад.
Протягом декількох днів до і після моменту сонцестояння Сонце майже не змінює схилення, його полуденні висоти в небі майже незмінні. Звідси і походить сама назва сонцестояння. У спостерігача складається враження, що Сонце зупиняється в зеніті протягом усього дня.
Літнє сонцестояння починається, коли Сонце досягає висоти схилу + 23,5°, тобто кут між напрямком на центр Сонця і на північ земної осі стає мінімальним, а площина, що проходить через центр Сонця і вісь Землі, перпендикулярна до площини екліптики.

Прямий ефір на тему «КОСМОС В НАШОМУ ЖИТТІ»

З нагоди Міжнародного дня космонавтики та 60-ої річниці першого польоту людини в космос 12 квітня 2021 року з Головної астрономічної обсерваторії Національної академії наук України в прямому ефірі відбудиться розмова на тему «КОСМОС В НАШОМУ ЖИТТІ». В цьому обговоренні візьмуть участь науковці обсерваторії.
Початок о 19:00 за літнім київським часом на ютуб-каналі «Все про Всесвіт»

Запитання науковцям можна надіслати заздалегідь на електронну адресу provsesvitvse@gmail.com або задати їх в чаті під час ефіру.

Головні астрономічні події 2021 року

ПОЧАТКИ СЕЗОНІВ РОКУ (час київський)

Весна  20 березня об 11:37

Літо     21 червня о 05:32

Осінь  22 вересня о 21:21

Зима   21 грудня о 17:59

ПЕРИГЕЛІЙ ТА АФЕЛІЙ ЗЕМЛІ

2 січня в 13:51 Земля проходить перигелій – найближчу точка на орбіті від Сонця. Відстань складе 147 093 168, 5 км.

5 липня в 22:27 Земля проходить афелій – найвіддаленішу точка на орбіті від Сонця. Відстань складе 152 100 523, 4 км.
перигелий и афелий

 

Порівняння розмірів супутників Сонячної системи

У цьому відео ви можете побачити порівняння деяких природних супутників Сонячної системи. Від найменшого до найбільшого порівняно з Нью-Йорком та Землею.

22 вересня – день осіннього рівнодення

Сьогодні початок астрономічної осені!

22 вересня о 16:31 за київським часом в північній півкулі Землі настане осіннє рівнодення, коли центр сонячного диску у своєму видимому русі екліптикою перетне небесний екватор. В цей день тривалість дня та ночі на всій планеті, крім районів земних полюсів, будуть майже однакові. Після 22-го вересня тривалість світлового дня у північній півкулі зменшується, а у південній – збільшується. Також у цей день Сонце сходить точно у точці сходу і заходить точно на заході.

Багатошарова система туману над полярним шестикутником Сатурна

В атмосфері Сатурна є унікальна хвильова структура, яка оточує полярну ділянку планети, й відома як «шестикутник» через свою правильну геометричну форму.

За шестикутником велися спостереження з 1980 року, коли його було виявлено космічним кораблем NASA «Вояджер 1» і «2».
Всередині цієї планетарної хвилі тече швидкий вузький струменевий потік, де максимальна швидкість вітру сягає 400 км/год. Однак сама хвиля залишається майже статичною, тобто зрушення відбувається тільки щодо обертання планети. Всі ці факти привертають увагу метеорологів і дослідників атмосфери планети до «шестикутника».

З 2004 по 2017 рік на орбіті Сатурна перебувала автоматична міжпланетна станція Кассіні. У червні 2015 року основна камера станції отримала зображення з високою роздільною здатністю, на яких були помічені тумани, розташовані над хмарами, які формують шестикутну хвилю. Крім того, використання кольорових фільтрів (від ультрафіолетового до близького інфрачервоного) дозволило вивчити склад цих туманів. А для завершення цього дослідження також використовувалися знімки, отримані космічним телескопом Хаббла, які було зроблено через 15 днів і які показують шестикутник зверху. 8-го травня 2020 групою наукових дослідників в журналі Nature Communications було опубліковано дослідження туману та його природи.
Керівник дослідження Агустін Санчес-Лавега сказав:

“Зображення Кассіні дозволили нам виявити, що шестикутник був сформований як сендвіч. Він має багатошарову систему, що складається як мінімум з семи туманів, які простягаються від вершини його хмар до висоти понад 300 км над ними.”

Вертикальна протяжність кожного шару туману становить приблизно від 7 до 18 км, якій містить дрібні частки (R ≈ 1 мкм), що містять кристаліти вуглеводнього льоду, такі як ацетилен, пропін, пропан, диацетилу або навіть бутан у випадку найвищих хмар.
Але найцікавіше, це гіпотеза дослідників про те, що причиною появи туманних шарів є вертикальне поширення гравітаційних хвиль, причиною появи яких є коливання густини та температури атмосфери. На Землі також спостерігалися хвилі цього типу, вони створюються хвилеподібним струменевим потоком, що рухається зі швидкістю 100 км/год з заходу на схід у середніх широтах. Це явище може бути однаковим на обох планетах, хоча особливості Сатурна означають, що це єдиний випадок в Сонячній системі.

Джерело

 

Астрономічні події січня 2020 року

1 січня 2020 року  – Місяць (Ф= 0,3+) біля Нептуна (Ф= 0,3+);
2 січня 2020 року  – Місяць в апогеї своєї орбіти – точка еліптичної навколоземної орбіти, найвіддаленіша від центра Землі. Відстань від центра Землі у 1:31 складає 404578 км;
2 січня 2020 року  – Меркурій проходить в 1,5°на південь від Юпітера;
3 січня 2020 року  – максимум дії метеорного потоку Квадрантіди з сузір’я Волопаса. Очікується до 120 метеорів на годину;
Квадрантиды над Великой Китайской стеной

4 січня 2020 року – Місяць (Ф= 0,66+) біля Урана;
5 січня 2020 року – о 8:00 Земля буде знаходитися в перигелії – найближчій до Сонця точці земної орбіти на відстані 0,9832436 а.о. Це означає, що Земля буде перебувати найближче до Сонця за весь рік. Після проходження перигелію швидкість руху Землі починає сповільнюватися;

7 січня 2020 року – Місяць (Ф= 0,9+) проходить на північ від Альдебарана;
10 січня 2020 року  – повний Місяць о 19:23;
10 січня 2020 року  – Меркурій у верхньому сполученні із Сонцем;
10 січня 2020 року – напівтіньове місячне затемнення. Така астрономічна подія настає, коли Місяць проходить область півтіні Землі, але не входить в тінь нашої планети (яскравість супутника несуттєво зменшується). Затемнення буде видно на більшій частині Європи, в Африки, Азії, в Західній Австралії та по всій Росії. Однак неозброєним оком спостерігач зможе помітити лише незначне потемніння краю місячного диска;

Страны, где будет видно полутеневое лунное затмение 10 января 2020
Фото: NASA / Территории, которые затронет полутеневое лунное затмение 10 января 2020

12 січня 2020 року – Меркурій проходить в 2° на південь від Сатурна;
12 січня 2020 року – Місяць (Ф= 0,98-) проходить на північ зоряного скупчення Ясла;
13 січня 2020 року – Місяць (Ф= 0,9-) проходить на північ біля Регула;
13 січня 2020 року – Місяць в перигеї своєї орбіти – точка еліптичної навколоземної орбіти, найближча до центра Землі. Відстань від центра Землі у 20:22 складає 365962 км;
13 січня 2020 року – Сатурн у сполученні із Сонцем;
17 січня 2020 року – Місяць (Ф= 0,53-) біля Спики;
18 січня 2020 року – Марс проходить у 4,7° на північ Антареса;
20 січня 2020 року – Місяць (Ф= 0,17-) біля Марса та Антареса;
24 січня 2020 року – Місяць (Ф= 0,01-) біля Сатурна;
24 січня 2020 року – новий Місяць у 21:44;
25 січня 2020 року – Місяць (Ф= 0,01+) біля Меркурія;
27 січня 2020 року – Венера проходить у 4 кутових хвилинах від Нептуна;
28 січня 2020 року – Місяць (Ф= 0,11+) біля Нептуна;
28 січня 2020 року – Місяць (Ф= 0,11+) біля Венери;

29 січня 2020 року – Місяць в апогеї своєї орбіти – точка еліптичної навколоземної орбіти, найвіддаленіша від центра Землі. Відстань від центра Землі у 21:29 складає 405389 км.

Астрономічні події грудня 2019 року

4 грудня 2019 року – Місяць поблизу Нептуна;
5 грудня 2019 року – Місяць в апогеї, в самій віддаленій від Землі точці навколоземній орбіті – 404445 км від центра Землі в 4:10;
8 грудня 2019 року – Місяць поблизу Урана;
12 грудня 2019 року – повний Місяць у 5:15;
13 грудня 2019 року – максимум дії метеорного потоку Гемініди з сузір’я Близнюків, до 120 метеорів за годину;
15 грудня 2019 року – Місяць проходить на північ від зоряного скупчення Ясла;
Messier 044 2MASS.jpg

16 грудня 2019 року – Меркурій проходить в 5 градусах на північ від Антареса;
17 грудня 2019 року – Місяць (Ф= 0,71-) проходить на північ від Регула;
18 грудня 2019 року – Місяць в перигеї своєї орбіти, у найближчий до Землі точці навколоземній орбіті – на відстані 370 258 км від центра Землі в 20:31;
20 грудня 2019 року – Місяць (Ф= 0,3-) біля Спіки;
22 грудня 2019 року –  максимум дії метеорного потоку Урсіди з сузір’я Малої Медведиці, до 10 метеорів за годину;
22 грудня 2019 року – зимове сонцестояння. У цей день по Києву Сонце зійде о 7:57, а зайде через 8 годин о 15:57.

Це астрономічне явище, що відбувається, коли нахил осі обертання Землі в напрямку від Сонця набуває найбільшого значення. Максимальний кут нахилу земної вісі щодо Сонця під час сонцестояння становить 23°26′. Зимове сонцестояння припадає на найкоротший день і найдовшу ніч у році, коли висота підйому сонця на небосхилі є найнижчою.

21 декабря — день зимнего солнцестояния

Під час зимового сонцестояння Сонце вище широти 66,5 ° взагалі не сходить, і ніч триває цілодобово. Лише сутінки в цих широтах говорять про те, що Сонце десь під обрієм в середині сутінкового сегмента. На Північному полюсі Землі не видно не тільки Сонця, а й сутінків, тому напрямок на Сонце можна дізнатися лише за сузір’ями. Астрономічна довгота Сонця в цей момент 90 ° (знаходиться в сузір’ї Стрільця). В астрономії момент зимового сонцестояння приймається за початок зими. Після 22 грудня, висота Сонця над горизонтом, а з нею і тривалість дня почне повільно збільшуватися.

Похожее изображение

Традиції свята

У багатьох культурах день сонцестояння – як зимовий, так і літній – мав особливе значення. Взимку святкували відродження Сонця, яке з цього дня все більше і більше присутнє на небі.

На заході “старого” Сонця розпалювали ритуальні багаття, над якими читали молитви, щоб “нове” Сонце швидше набирало силу.

Кельти, які називали це свято Йоль, прикрашали оселю ялиновими гілками. Їх вішали над входом, вікнами, а також в кожному кутку будинку.

Слов’яни в цей день святкували Коляду, який в їх міфології був богом нового Сонця. У цей день влаштовували гуляння з піснями та танцями, а також дарували подарунки. Для слов’ян це свято було початком нового року.

У найдовшу ніч року було прийнято ворожити на майбутнє. Крім того, цей день підходить для того, щоб загадувати бажання. День сприятливий для медитацій, складання планів на майбутнє, генерального прибирання в будинку, розставання з усім старим і непотрібним, що є в житті.
23 грудня 2019 року – Місяць (Ф= 0,11-) поблизу Марса;
25 грудня 2019 року – Місяць (Ф= 0,01-) поблизу Меркурія;
26 грудня 2019 року – Новий Місяць у 5:16;
26 грудня 2019 року –  кільцеподібне сонячне затемнення.

Явище можна буде спостерігати з більшої частини Азії та Австралії. З вузької смуги на поверхні Землі на ясному небі можна буде побачити кільцеподібне сонячне затемнення – Місяць буде виглядати повністю оточений Сонцем, це явище називають вогненним кільцем.

Кольцевое затмение: огненное кольцо

Авторы и права: Деннис Л. Маммана (Ночной мир)

27 грудня 2019 року – Юпитер у з’єднанні із Сонцем;
31 грудня 2019 року – Місяць (Ф= 0,3+) поблизу Нептуна.

Запуск  ракети-носія “Antares” 

2 листопада 2019 року відбувся успішний запуск  ракети-носія “Antares” з космодрому у штаті Вірджинія. Це спільний проєкт США та України у сфері мирного дослідження космосу. Про це повідомляє Посольство України в США.

Пов’язане зображення

Ракету-носій розробили для доставки модуля “Сігнус”, який має доправити вантаж до Міжнародної космічної станції. “Antares” створений американською корпорацією “Нортроп Грумман” за участю іноземних партнерів, зокрема українських підприємств. Головна конструкція першої ступені, яка виводить ракету на орбіту, розроблена конструкторським бюро “Південне” та виготовлена на “Південному машинобудівному заводі ім. Макарова” у співпраці з низкою українських компаній.