Броунівський рух

Основні положення Молекулярно-кінетичної теорії (МКТ):

1. Речовина складається з частинок – молекул, атомів та йонів.
До складу цих частинок входять більш дрібні елементарні частинки. Молекула – найменша стійка частинка даної речовини. Молекула володіє основними хімічними властивостями речовини. Атом – це найменша частинка даного хімічного елемента.

2. Частинки, з яких складається речовина, перебувають у безперервному хаотичному  русі. Такий рух називаємо тепловим. Що вища температура речовини, то більша швидкість теплового руху.

3. Частинки речовини взаємодіють один з одним – притягуються і відштовхуються.

Частинки з розміром меншим за 1 мкм, броунівські, наприклад, пилок чи сажа, які перебувають у рідинах чи газах, також рухаються безладно. Цей рух викликаний тим, що молекули середовища, що рухаються хаотично, зазнають зіткнень з макрочастинками. Одна молекула не може зрушити з місця набагато більшу за неї частинку пилку чи сажі, але таких зіткнень одночасно відбувається дуже багато.
Якщо б частинку з усіх боків штовхала однакова кількість молекул, то вона б не рухалася. Проте молекули рухаються хаотично, а отже, зазвичай з одного боку зіткнень більше, ніж з іншого. Такі молекули штовхають макрочастинку, і вона починає рухатися. Такий рух називається броунівським.

Броунівський рух – це безладний рух  видимих, зважених в рідині (або газі) частинок твердої речовини (порошинки, частинки пилку рослини, сажі та ін.), що викликається тепловим рухом частинок рідини (або газу).

 Отже броунівський рух є доказом існування теплового руху.

Броунівський рух відбувається через те, що атоми та молекули речовини знаходяться в постійному хаотичному тепловому русі, тому постійно штовхають макрочастинку з різних сторін.  Було встановлено, що великі частинки з розмірами більше 5 мкм в броунівському русі практично не беруть участь (вони або не рухаються, або осідають). Більш дрібні частинки (менше 3 мкм) рухаються поступально складними траєкторіями або обертаються. Коли в середовищі опиняються макрочастинки (пилок чи сажа), тоді вони зазнають багато зіткнень, що усереднюються і формують постійний тиск. Тобто одна молекула не може зрушити з місця набагато більшу за неї частинку пилку чи сажі, але таких зіткнень одночасно відбувається дуже багато, до того ж зазвичай з одного боку зіткнень більше, ніж з іншого. Через це молекули штовхають макрочастинку, і вона починає рухатися. Такий рух називається броунівським.

Шпаргалка

Механічна робота
[A] =1  Дж

шпора_

Механічна енергія
[E] = 1 Дж

Потенціальна енергія

шпора2

Кінетична енергіяшпора3

Закон збереження енергіїшпора5

Коефіцієнт корисної дії (ККД)  шпора4

Потужність
[Р] = 1 Втшпора1

 

 

Сила тяжіння

Кожен з вас знайомий із поняттям сили тяжіння і явищем тяжіння. Ви всі бачили падіння крапель дощу, листя з дерева, бутерброда на підлогу. Ви запитували: чому вони падають? чому ви кидаєте м’яч горизонтально, а він врешті решт падає на землю? Чому Місяць рухається навколо Землі, а Земля навколо Сонця? А причина цих явищ – існування між всіма тілами в Всесвіті взаємного притягування. Таке взаємне тяжіння між тілами називають гравітаційна взаємодія або всесвітнє тяжіння.

Тяжіння діє на великих відстанях у Всесвіті. Іссак Ньютон стверджував, що взаємно притягуються всі предмети. Тобто Земля притягує вас, коли ви сидите на стільці, компьютер та стіл, олівець та ручка притягуються один до одного. Ньютон описав це явище за допомогою формули та сформулював Закон всесвітнього тяжіння.  Докладніше про це ви дізнаєтесь у старших класах.

А поки ми будемо розглядати силу гравітаційного притягування Землі, яке діє на тіла біля її поверхні. Таку силу називають силою тяжіння.

Сила тяжіння – сила, з якою Земля притягує до себе тіла, які знаходяться на її поверхні або біля її поверхні.


сила тяжіння є проявом сили всесвітнього тяжіння


Сила тяжіння прикладена до центра тіла та напрямлена вертикально вниз до центра землі.

Сила тяжіння, що діє на тіло прямо пропорційна масі цього тіла. Щоб обчислити силу тяжіння, що лежить на горизонтальній поверхні, використовують формулу:

де Fтяж – значення сили тяжіння;
m – маса тіла;
g – прискорення вільного падіння.


Що таке вільне падіння? Якщо опір повітря дуже малий і тіло падає лише під дією сили тяжіння, тоді таке падіння називається вільним.


Значення прискорення вільного падіння різне для різних точок земної поверхні.

Поблизу поверхні Землі для нашої широти прискорення вільного падіння дорівнює приблизно 9,8 Н/кг.

Додаткові матеріали.

Масса

Все физические тела вокруг нас обладают некоторыми общими свойствами. Одним из таких свойств является свойство тел притягиваться к другим телам благодаря гравитационному взаимодействию. Мерой этого свойства является физическая величина, которая называется массой тел.

Также ни одно из тел не может изменить скорость своего движения мгновенно. В результате одинакового воздействия одни тела изменяют свою скорость достаточно быстро, а другие – намного медленнее.  Например, чтобы придать определённоую скорость тенисному мячу, нужно меньше времени, чем для придания такой же скорости металлическому шару. В таком случае говорят, что металлический шар более инертный. Мерой такого свойства тела как инетртность является – масса.

Таким образом, масса тела – это физическая величина, которая  является мерой инертного и гравитационного свойств тела.

Понятие массы – одно из самых сложных в физике, и при дальнейшем изучении физики это понятие будет расширяться.
На данный момент достаточно уяснить, что каждое физическое тело – человек, пушинка, Луна, микрочастица и т.д. – имеет массу.

Измерение массы

Поскольку масса – физическая величина, то её можно измерить. Чтобы измерить массу любого тела, его необходимо сравнить с телом, массу которого взята за единицу.
За единицу массы в Международной системе единиц (СИ) взят килограмм.

[m] = 1 кг

Кроме килограмма, допускается использование при необходимости, других единиц массы: тонны (т), центнера (ц), грамма (г), миллиграмма (мг)

Кратные единицы: 
1 т = 1000 кг
1 ц = 100 кг
1 кг = 1000 г
Дольные единицы:
1 г = 0,001 кг
1 мг = 0,001 г
1 мг = 0,000 001 кг

Поскольку масса – это одна из основных единиц СИ, поэтому для неё существует эталон. Эталон массы был создан в 1880 году и представлял собой 1 л чистой воды при температуре +4ºС. Однако такой эталон был неудобен. Эталон килограмма изготовлен из платиново-иридиевого сплава, имеет форму цилиндра высотой 39 мм и диаметром 39 мм.

эталон

Хранится во Франции, в городе Севре в Международном бюро мер и весов . С эталона изготовлены точные копии, которые есть во многих странах, в частности в Украине (в г. Харькове в Национальном научном центре “Институт метрологии”).

20 мая 2019 года было принято новое определение килограмма. Ученые заменили эталон килограмма и больше не будут измерять массу с помощью физического предмета. Теперь единица массы определяется с помощью постоянной Планка. И хотя на повседневные большинства людей это никак не скажется, для научного мира и промышленности, где требуются максимально точные измерения, такой шаг имеет большое значение.

Прибор для измерения массы тела называют весами.
весы

Правила взвешивания

1. Уравновесить весы.
2. Положить взвешиваемое тело на левую чашку весов, а гири – на правую.
3. Добиться равновесия весов с телом и гирями на чашках.
4. Взвешиваемое тело и гири опускать на чашки осторожно.
5. Взвешивать грузы массой, не превышающей предельную нагрузку.
6. Мелкие гири брать пинцетом.
При измерении массы сыпучего вещества на чаши весов подложить бумагу для избежания загрязнения чаши.

 

Питання з теми “Взаємодія тіл”

Взаємодія тіл

  1. Яке явище називають інерцією?
  2. Що таке інертність тіла? Від чого вона залежить? Який зв’язок між масою тіла та інертністю?
  3. Що таке маса? Її позначення, одиниця вимірювання, прилад для вимірювання.
  4. Що таке густина речовини? Її позначення, одиниця вимірювання, формула
  5. Що таке взаємодія? Що є результатом взаємодії?
  6. Що назівають силою? Як її охарактеризувати? Її позначення, одиниця вимірювання, прилад для вимірювання.
  7. Що таке результуюча сила? Додавання та віднімання сил, що діють на тіло вздовж однієї прямої.
  8. Що називають деформацією? Дією яких сил обумовлена деформація? Які є види деформації?
  9. Яка різниця між пластичними й пружними деформаціями?
  10. Що таке сила пружності? Чим вона характеризується? Яка природа сили пружності? Як вона напрямлена? Яку точку прикладання має? Зробити пояснювальний рисунок.
  11. Який зміст закону Гука? Формула.
  12. Яку силу називають силою нормальної реакції опори? Як вона напрямлена? Яку точку прикладання має? Зробити пояснювальний рисунок.
  13. Яку силу називають силою натягу нитки? Як вона напрямлена? Яку точку прикладання має? Зробити пояснювальний рисунок.
  14. Яке явище називають всесвітнім тяжінням?
  15. Яку силу називають силою тяжіння? Яка природа сили тяжіння? Як вона напрямлена? Яку точку прикладання має? Зробити пояснювальний рисунок.
  16. Що називають вагою тіла? Як вона напрямлена? Яку точку прикладання має? Яка природа ваги тіла? Зробити пояснювальний рисунок. Який стан тіла називають невагомістю?
  17. Чим відрізняються вага тіла та маса тіла?
  18. Яку силу називають силою тертя спокою? Що є причиною виникнення цієї сили? Яка природа сили тертя? Зробити пояснювальний рисунок.
  19. Яку силу називають силою тертя ковзання? Від чого вона залежить? Як можна зменьшити її значення?
  20. Від чого залежить значення коефіцієнту тертя ковзання?

Тиск твердих тіл

Тиск – це скалярна величина, яка дорівнює відношенюю сили, що діє перпендикулярно на поверхню, до площі цієї поверхні.

давление

S – площа поверхні або опори тіла;
F – сила тиску.


Сила тиску – будь-яка сила, що діє з боку тіла перпендикулярно до поверхні,  на якій знаходиться тіло. Найчастіше це вага тіла.

F = p⋅S     або    F = P = m⋅g


Одиниця вимірювання тиску – паскаль (Па). Названа на честь французського вченого Блеза Паскаля.

[р] = 1 Па = 1Н/м2

Паскаль – це тиск, яке створює нормальна сила в 1 Н на площу 1 м2.

З формули видно, що результат дії сили на поверхню залежить не тільки від її величини, а й від площі опори тіла, що тисне на поверхню. На малюнку видно, що людина в черевиках йде по снігу, глибоко провалюючись при кожному кроці. Але якщо він одягне лижі, то може йти не провалюючись в сніг. На лижах і без людина діє на сніг з однієї і тієї ж силою, яка дорівнює його вазі. Але дія цієї сили різна в обох випадках, тому що різна площа поверхні, на яку тисне людина.

Площа підошви приблизно в 10 разів менше площі поверхні лижі, тому людина на лижах тисне на кожен квадратний сантиметр площі поверхні снігу із силою в десять разів меншою.

Відео

Задача

Розрахуйте тиск ковзаняра масою 60 кг на лід, якщо ширина леза ковзанів 4 мм, а довжина леза, що стикається з льодом, 30 см? Ковзаняр стоїть на обох ногах.

На практиці застосовують також одиниці тиску кілопаскалі (кПа) и гектопаскалі (гПа):
1 кПа = 1000 Па
1 гПа = 100 Па

Сила тертя

Тертя – це сукупність явищ, що спричиняють опір рухові макроскопічних тіл один відносно одного або елементів одного і того ж тіла.

Поверхні твердих тіл мають нерівності, є шорсткими.

При русі або спробі руху нарівності чіпляються один за одне та деформуються. Як результат з’являється сила тертя, що перешкоджає руху.


Сили тертя мають електромагнітну природу. Тобто сила тертя як й сила пружності – прояв сил межмолекулярної взаємодії.


Тертя є двох видів:

  1. Зовнішнє тертя (тертя) – явище опору відносному переміщенню, який виникає між двома тілами в зонах контакту їх поверхонь, тобто зовнішнє тертя відбувається на границі контакту двох твердих тіл.
  2. Внутрішнє тертя (в’язкість).

Зовнішнє сухе (без змащування рідиною контактуючих поверхонь) тертя буває трьох видів:
1. тертя спокою;
2. тертя ковзання;
3. тертя кочення.

Сила тертя спокою – сила, що виникає між двома дотичними тілами при спробі зрушити одно тіло відносно іншого.

Тобто сила тертя спокою виникає між контактуючими поверхнями тіл без їх відносного руху. Поява сили тертя спокою обумовлена силами міжмолекулярної взаємодії і за рахунок зачеплення мікронерівностей та їх деформації.
Завдяки силі тертя спокою рухаються люди, тварини та транспорт, не розв’язуються вузли; тримаються корені рослин у почві та ін.

Сила тертя ковзання – сила, що виникає під час ковзання одного тіла по поверхні іншого.


Сила тертя ковзання має таку саму природу, що й тертя спокою


Але при відносному русі нерівності не встигають глибоко зачепитись між собою, й ніби пролітають одна над іншою. Деформуються лише “верхівки” виступів, і тому сила пружного опору зменшується. Тому сила тертя ковзання менша від сили тертя спокою.

Ковзання виникає лише тоді, коли зовнішня сила дорівнює, або перевищує за модулем максимальну силу тертя спокою. Ця особливість притаманна лише сухому тертю.

Але при великих швидкостях відносного руху нерівності починають руйнуватись, на що необхідно затратити певну енергію. Тому сила тертя ковзання зростає і може навіть стати більшою, ніж сила тертя спокою.

Сила тертя кочення – сила, що виникає при перекочуванні одного тіла вздовж поверхні іншого. (Сила тертя кочення виникає, наприклад, між елементами підшипників, між шиною колеса і дорожнім полотном).

Як правило, при малих швидкостях, сила тертя кочення набагато менша від сили тертя ковзання, тому кочення є поширеним видом руху в техніці.


Сила тертя кочення має іншу природу на відміну від
сил тертя спокою та ковзання


Дослідним шляхом було встановлено:

  1. сила тертя виникає під час руху одного тіла по поверхні іншого і перешкоджає цьому самому руху;
  2. сила тертя спрямована в протилежний бік від руху тіла та напрямлена по дотичній до тертьових поверхонь;
  3. сила тертя не залежить від величини площі тертьових поверхонь;
  4. сила тертя залежить від матеріалу тіл, стану обробки тертьових поверхонь, наявності і виду мастила;
  5. сила тертя не залежить від напрямку сили, прикладеної вздовж тертьових поверхонь;
  6. сила тертя безпосередньо залежить від навантаження (сили притиснення). Тобто сила тертя пропорційна силі нормальної реакції опори.

Формула для розрахунку сили тертя

Для розрахунку сили тертя ковзання користуються законом Амонтона-Кулона. Відповідно до цього закону випливає, що сила тертя ковзання прямо пропорційна силі нормальної реакції опори:

де N – сила нормальної реакції опори;
μ – коефіцієнт тертя ковзання (табличне значення)

Якщо поверхня ковзання горизонтальна і зовнішня сила тяги прикладена теж горизонтально, то сила нормальної реакції опори рівна вазі тіла:  N = Р = mg
Тоді: 

Коефіцієнт тертя ковзання

Коефіцієнт тертя ковзання μ характеризує обидві тертьові поверхні, визначається експериментально та є безвимірною величиною (тобто у неї немає одиниці вимірювання).

Коефіцієнт тертя ковзання

  • залежить від матеріалу стичних поверхонь, стану обробки поверхонь тіл
  • не залежить від маси тіла та площі стичних поверхонь

Як зменьшити силу тертя

  1. заміна однієї з дотичних поверхонь на ту, що має нижчий коефіцієнт тертя;
  2. використання мастильних матеріалів, ввівши їх між дотичними поверхнями;
  3. застосування «газоподібного змащення», тобто «повітряної подушки» (зменшення сили тертя відбувається в цьому випадку за рахунок створення потоку повітря між дотичними поверхнями);
  4. заміна тертя ковзання на тертя кочення (наприклад, використання підшипників в вузлах, де відбувається тертя);
  5. покращення якості обробки дотичних поверхонь, зменьшивши ступінь їх шорсткості (чим краща обробка поверхні, тим менші сила тертя спокою та сила тертя ковзання.

Проте в ідеальному випадку добре відполерованих поверхонь дотичних тіл, в результаті взаємодії частинок, відбувається адгезія [прилипання, зчеплення, злипання поверхонь притиснутих один до одного тіл], що може виявитися міцним, як зварювання).

Як збільшити силу тертя

  1. збільшити шорсткість поверхонь (наприклад, на стичних поверхнях створюють рельєфні малюнки);
  2. збільшити вагу тіла (наприклад, збільшити масу тіла, що лежить на поверхні);
  3. підібрати середовище з більшим коефіцієнтом тертя;
  4. видалення мастила;
  5. полірування поверхонь.

Для грубо обробленої поверхні основну роль у виникненні сили тертя спокою і тертя ковзання відіграють зчеплення нерівностей і сили пружності, а при старанній обробці – взаємодія атомів та молекул під час дотику поверхонь


Сила тертя

Динаміка. Сила тертя

PS

Простые механизмы

Рычаг

Вращающий момент

 

Блок и ворот

Полиспаст — это механизм, состоящий из подвижных и неподвижных блоков, охваченных одной или несколькими верёвками.

Наклонная плоскость

Клин и винт

“Золотое правило” механики

 

 

 

 

 

Коэффициент полезного действия

Коэффициентом полезного действия (КПД) называют отношение полезной работы, выполненной машиной или двигателем, к работе затраченной.

КПД

КПД обозначают буковой η, которая читается [эта].

КПД часто выражают в процентах:

[η] = 1%